Он де, люди, наша слава, слава України

Мета: формувати в учнів розуміння єдності й цілісності України, її багатонаціонального народу як національної ідеї розвитку вільної, незалежної, демократичної та заможної держави; розвивати прагнення бути свідомим громадянином України, її патріотом; виховувати любов до рідного краю, інтерес до пізнання історії свого краю, свого народу.

Обладнання: карта України; аудіозаписи пісень («Сам собі країна» у виконанні гурту «Скрябін»); «Квітуча Україна» (муз. і сл. Н. Май); «Козацькому роду нема переводу» (муз. М. Балеми, сл. М. Воньо); «Батьківська пісня» (муз. О. Злотника, сл. М. Мельникова); «Розкажу про Україну» (муз. О. Злотника, сл. О. Вратарьова); куточок символів; плакати («Ми — українці», «Україна — незалежна держава»); ілюстративний матеріал; «Пам’ятка юного патріота України».

Перебіг заходу

Звучить аудіозапис пісні «Сам собі країна» у виконанні гурту «Скрябін».

В е д у ч и й. Україна... Здавна вона знана у світі як багата, гарна і щедраземля. Десятки подорожніх і мандрівників залишили нам свідчення про її мальовничу природу, де «тихі води і ясні зорі», про працьовитий, гостинний надзвичайно співучий український народ. Проте, на жаль, доля України склаласятак, що вся її історія — це один суцільний ланцюг війн і виснажливих змагань за волю й незалежність.

В е д у ч а. Віками обстоювали горді наші побратими право господаря на своїй землі, право називатися українцями.

Українська історія починається із заснування держави Київська Русь, що була сильною і величною. У різні роки її очолювали князі Олег, Ігор, Ольга, Святослав, Володимир. Найвидатнішим був князь Ярослав Мудрий. Він дбав про об’єднання всіх українських земель, боронив їх, розвивав культуру, ремесло. Українська держава за княжих часів була найбільшою в Європі.

В е д у ч и й. Після смерті Ярослава Мудрого Київська держава поділилася на окремі князівства, почалися чвари між братами-князями. Цим скористалися зовнішні вороги. Вони почали чинити набіги на нашу державу, послаблюючи її могутність. На квітучі українські землі у свій час зазіхали і татаро-монгольські орди, і турки, і литовські князі.

В е д у ч а. Оборонцем українських земель стало козацьке військо, створене вільними козаками, які заснували Запорізьку Січ. Під проводом отаманів Дмитра Байди-Вишневецького, Івана Підкови, Северина Наливайка, Петра Конашевича-Сагайдачного козаки мужньо боролися за волю України. Козаки, отамани «своє життя клали, та ворога в Україну вони не пускали».

В е д у ч и й. Згодом оборонцем українських земель стало козацьке військо на чолі з Богданом Хмельницьким. Він уклав угоду з Москвою, сподіваючись за її допомогою захистити Україну від ворогів. Але цар зрадив гетьмана. Він підступно захопив Україну. Неволя, у якій опинився український народ, тривала понад триста років.

Звучить аудіозапис пісні «Квітуча Україна» (муз. і сл. Н. Май).

В е д у ч а. У жовтні 1917 року в Росії сталася революція. Більшовики скинули царя. Вони намагалися побудувати небувалу багатонаціональну державу, в якій усі були б рівноправними, багатими, щасливими.

Саме в цей час українці почали розбудову власної держави.

У Києві було утворено Українську Центральну Раду на чолі з професором Михайлом Грушевським. 22 січня 1918 року урочисто проголошено Україну самостійною.

В е д у ч и й. У Львові після розпаду Австро-Угорської держави українці негайно організували Національну Раду. 1 листопада 1918 року проголосили незалежність Західної Української Національної Республіки. Обидва уряди проголосили з’єднання двох українських держав в одну Українську державу. Так виник День соборності України, або День Злуки — державне свято, що відзначають 22 січня.

В е д у ч а. За любов до України, боротьбу за її незалежність справжніх патріотів кидали в тюрми, мордували в таборах. Борець за національну гідність українського народу поет Василь Стус був засуджений на 15 років таборів і помер у неволі.

Новітніми лицарями Вітчизни, яким судилося відродити героїчну славу пращурів, стали галицькі юнаки та дівчата, які ввійшли в історію як Українські Січові стрільці.

В е д у ч и й. Сьогодні ми лише підняли ту завісу, що закривала від нас історію нашого народу. Було сумне, було трагічне. Але смерть за Батьківщину не є даремною. Адже рано чи пізно народ починає розуміти: досить поразок, досить неволі, досить безнадії.

Звучить аудіозапис пісні «Козацькому роду нема переводу» (муз. М. Балеми, сл. М. Воньо).

В е д у ч а. 24 серпня 1991 року Україна здобула незалежність. Український народ заявив про себе як про велику націю, гідну посісти достойне місце у світовій спільноті. Ми проявили свою громадянську активність під час Помаранчевої революції 2004 року, і, звісно, Революції гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні, подвигу українських військових та добровольців у боротьбі із російськими бойовиками, які тероризують східні регіони України.

Крим і Донбас — це Україна. Люди, які мешкають на цих територіях, — громадяни України. Хвилиною мовчання вшануймо пам’ять Героїв Небесної сотні, воїнів та інших загиблих у боротьбі за свободу, цілісність та єдність нашої держави.

Хвилина мовчання.

В е д у ч и й. Патріотизм — це звичайний стан повсякденного життя людини, що виявляється не тільки під час надзвичайних ситуацій. Важливо, щоб ми ідентифікували себе з українським народом, прагнули жити в Україні, розуміли необхідність дотримання конституційних та правових норм, володіли державною мовою, шанобливо ставилися до історії, культури та традицій українського народу.

Звучить аудіозапис пісні «Батьківська пісня» (муз. О. Злотника, сл. М. Мельникова).

1 - й у ч е н ь

Горнусь до тебе, Україно,

Як син до матері, горнусь.

За тебе, рідна і єдина.

Щодня я Богові молюсь.

Щоби послав щасливу долю

Тобі — народу моєму,

Щоб освятив жадану волю,

Що дарував тепер йому.

2 - й у ч е н ь

Горнусь до тебе, Україно,

Щоб нас ніхто не роз’єднав.

Підставлю плечі, щоб калину

У лузі вітер не зламав.

У нас є лицарі й гетьмани,

Що за собою поведуть,

І вікові глибокі рани

На нашім тілі заживуть.

3 - й у ч е н ь

Молюсь за тебе, Україно,

І свої сили віддаю.

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

4 - й у ч е н ь

Очистимо усі джерела,

Дніпро-Славутич оживе,

І заспіваєм: «Ще не вмерла

Вкраїна наша і не вмре!»

Ведучий зачитує учням «Пам’ятку юного патріота України».

• Завжди пам’ятай, що ти живеш в Україні, ти є частиною українського народу, тому завжди люби свою країну, оберігай її багатства і докладай зусилля для розквіту своєї держави.
• Шануй Державні символи, поважай Закони України.
• Будь чесним, мужнім, терпимим до недоліків товаришів; відкритим у спілкування з людьми.
• Розвивай почуття родинності, миролюбства.
• Наполегливо і добросовісно здобувай знання.
• Нетерпимо стався до байдужості.
• Пам’ятай про свій громадянський обов’язок перед Батьківщиною, суспільством.
• Ніколи не зраджуй інтересів своєї країни.
• Виховуй в собі працелюбність, національну свідомість, повагу і любов до традицій свого народу.
• Будь гордим за досягнення країни, її минуле і сьогодення.

Ведуча роздає кожному учневі аркуш, на якому надруковано

«Пам’ятку юного патріота України».

Ведучий звертає увагу учнів на плакати («Ми — українці», «Україна — незалежна держава»), що прикріплено до дошки.

Проводиться гра «Закінчи прислів’я».

• Без верби і калини... (нема України).
• За рідний край... (життя віддай).
• Кожному мила... (своя сторона).
• Рідна земля і в жмені... (мила).
• Кожному птаху своє... (гніздо миле).
• Людина без Вітчизни —... (як соловей без пісні).

В е д у ч и й. Кожний із нас відповідає за долю Батьківщини. Від того, як ми до неї ставитимемося, залежить майбутнє нашої держави. Коли загрожує небезпека знищення рідній землі, тоді людина забуває про власне життя. Вона за будь-якої ціну намагається врятувати свою Батьківщину. В її очах немає страху, а тільки палають ненависть до ворога і палка любов до своєї Вітчизни.

Звучить аудіозапис пісні «Розкажу про Україну» (муз. О. Злотника, сл. О. Вратарьова).

Проводиться вправа «Мікрофон».

В е д у ч а. Що ви, діти, можете зробити для щастя своєї Батьківщини? (Відповіді учнів.)